В інтерв’ю сайту Viva! керівниця інформаційної служби каналу ICTV, ведуча та головна редакторка програми «Факти» Олена Фроляк розповіла про свою відпустку в далекій Домініканській Республіці.
— Ідея подорожі у Домінікану у вас назріла вже давно чи це було спонтанне рішення?
Зараз планувати подорожі складно – пандемія. Час, обставини і маршрути обмежені. Вибір невеликий: Єгипет, Туреччина, Домінікана, Мальдіви, Мексика. Я вибрала Домініканську Республіку, ніколи не була в Південній Америці. В Сполучених Штатах була, в Канаді була, а от в Південній Америці – ні. Це було вперше, коли всередині зими я полетіла в спекотне літо. Для прихильниці природнього стану речей це пізнавально й екзотично. Мені пощастило перелетіти майже 50-градусний температурний режим – вилетіла з Києва за -18, а прилетіла в Санто-Домінго у +30.
— Як адаптувалися до такої різкої зміни клімату?
Все залежить від організму. Мій трохи збоїв – погано спала в перші дні, тиск стрибав. Але через 2-3 дні адаптувалася. Спека там скраплена океанським бризом, тому не така виснажлива. А прилетівши в Київ, взагалі все було добре, швидко звикла до температурного режиму і навіть не відчувалася зміна у часі.
— Як перенесли переліт Київ-Домінікана тривалістю в 12 годин?
У першу чергу, потрібно підготуватися морально і налаштуватися. Я скачала купу фільмів, взяла з собою книжки… Подивилася 3 фільми – 6 годин польоту вже промайнули. Потім ще 2 фільми, потім почитала книгу, після чого перекус, розмови з донькою. Я не люблю довгі перельоти, тим більше без пересадок, але головне себе налаштувати. Я зрозуміла, що це надовго, і була «озброєна».
— Ви подорожували усією сім’єю?
Ми полетіли на відпочинок удвох з донькою. Вирішили залишити чоловіків на господарстві.
— Такий формат відпочинку «мама-донька» вас зблизив?
У нас близькість на високому рівні, тому не можу сказати, що поїздка якось вплинула на наші стосунки. Звісно, багато часу ми проводили разом. Але донька зараз працює дистанційно на 3-х роботах, тому навіть на відпочинку писала статті, брала участь в онлайн-зустрічах, вебінарах. Навіть, незважаючи на зміну у часі, інколи вночі прокидалася, аби виконати роботу. Бувало, коли Наталка у навушниках працювала на пляжі. Добре, що там скрізь хороший інтернет. Тому я в ці моменти була ніби з нею, а ніби і ні.
— Зустрічали українців за більш ніж за 9000 км від Києва?
Так, дивно, але земляків зустріла багато. Особливо приємно чути українську, коли мандруєш групою на острів. Це просто фантастично у Південній Америці.
— Що подарувало вам найяскравіші емоції, які ви запам’ятаєте на все життя?
Це, звісно, природа, океан, Карибське море і фрукти. Лазуровий колір Атлантики і Карибського моря настільки глибокий і настільки аж до непристойності неприродний, що спочатку здається, ніби ти у зафотошопленому кадрі. Це викликає просто дитячий захват. Ще одне неповторне тактильне враження викликає тутешній пісок, який нагадав мені вершкове масло! Не смійтеся – його зернистість така дрібна, що коли його накриває хвиля, він стає схожим на масло – м’яким і однорідним. Ходити по ньому босоніж – суцільне і невимовне задоволення. Ці надприродні кольори, фантастичні пейзажі. Таке враження, що це спецефекти. Ці пальми, пісок. Я об’їздила багато країн. Дуже люблю Європу, особливо Італію, була в Південній Кореї, Африці, але ніде не бачила такого кольору океану чи моря. Ці природні екзотичні акценти мене найбільше вразили. І, звісно, те, що там дуже багато фруктів.
— Чого наїлися вдосталь, про що навіть і не помрієш у Києві?
Я обожнюю авокадо, а Домінікана – просто рай для фанатів авокадо. Він величезних розмірів, дуже смачний, маслянистий. Гуакамоле виставляють цілими мисками, біля яких, немов веселка, кольорові цільнозернові чіпси, обов’язково з натуральних фарбників. Одразу згадуєш ціни на гуакамоле в київських ресторанах і взагалі ціни на авокадо в Києві. А ще я закохалася у папайю, яку я, до речі, ніколи не куштувала до того моменту. А там її теж дуже багато. Тому для мене це було відкриттям сезону.
— Домініканці – які вони, на ваш погляд?
Вони дуже дружелюбні, люблять усе робити компанією. Приходиш в ресторанчик – один тебе за столик проводить, другий подає меню, третій запитує, що ви будете пити, четвертий приносить десерти. У нас це все робить одна людина. А ще це люди, які абсолютно нікуди не поспішають. Звісно, це ж країна для релакс-відпочинку.
— А вам ближче активний чи такий релакс-відпочинок?
Однозначно активний. Я люблю поїхати до якоїсь святині, піти в музей, покупатися у морі, покататися на велосипеді, піти на катері… І люблю, коли це все в комплексі. Просто лежати на пляжі цілими днями – не моє. Ми в Домінікані багато куди вибиралися: і на острови поїздили, і в Санто-Домінго побували (в столиці Домініканської Республіки).
— Що порадите тим, хто також бажає відвідати Домініканську Республіку?
Усім, хто ще вагається, повторю свою улюблену фразу: на запитання, їхати чи ні, є лише одна правильна відповідь – їхати! Адже краще поїхати і пошкодувати, ніж не поїхати і пошкодувати. Тому вперед!
Фото з особистого архіву Олени Фроляк
